Упродовж дві тисячі двадцять п’ятого року жінки незвично часто фігурували у данській статистиці вбивств. За підрахунками Ritzau, протягом року шістнадцять жінок загинули внаслідок убивств або зазнали настільки тяжкого насильства, що померли. Загалом серед тридцяти трьох жертв у дві тисячі двадцять п’ятому також були шістнадцять чоловіків і двоє малих хлопчиків. Таким чином, кількість загиблих жінок і чоловіків за рік виявилася однаковою.
Судово-медичний експерт Ассер Хедегорд Томсен, який у межах дослідницького проєкту аналізував убивства в Данії за період від тисяча дев’ятсот дев’яносто другого до дві тисячі шістнадцятого року, наголошує: поодинокий рік не дає підстав говорити про стійку тенденцію. За його словами, зазвичай співвідношення становить приблизно одна третина жінок і дві третини чоловіків серед жертв, а помітні відхилення можуть бути наслідком статистичних коливань, адже такі події трапляються відносно рідко. Для висновків необхідно розглядати дані за кілька років поспіль.
Окрему увагу в матеріалі приділено партнерським убивствам. За даними, наведеними Ritzau, у дві тисячі двадцять п’ятому десять справ попередньо розглядаються як такі, що можуть бути пов’язані з убивством партнером або колишнім партнером. У всіх цих випадках жертвою була жінка. У контексті року згадуються й окремі резонансні епізоди, зокрема події в районі Вібу, а також справа в Транб’єргу на південь від Орхуса, де в червні було затримано чоловіка, підозрюваного у вбивстві співмешканки за місцем їхнього спільного проживання.
Суспільні дослідження вказують на типові передумови таких злочинів. Соціологиня Інгрід Солдаль Еріксен, яка готує докторську дисертацію про партнерські вбивства в Університеті Роскілле, аналізує чинники ризику та зазначає: міжнародні дані дозволяють із високою ймовірністю стверджувати, що насильство в парі часто передує вбивству. Йдеться не лише про фізичні напади, а й про психологічний тиск та погрози. Як приклад таких висновків наводяться результати норвезьких досліджень, де приблизно у семи з десяти випадків передумовою вбивства була попередня партнерська агресія.
Паралельно впродовж дві тисячі двадцять п’ятого року тривали політичні та адміністративні ініціативи, спрямовані на профілактику насильства й убивств. Після хвилі випадків у червні, коли загинуло шість жінок, тема отримала додаткову увагу. Восени було ухвалено рішення про створення комісії з питань партнерських убивств. Також політики погодили розширення механізму так званого зворотного електронного контролю від початку нового року: система має сповіщати поліцію, якщо особа з приписом про заборону наближення або контакту порушує встановлену заборонену зону.
Окремо зазначається, що у публічному просторі часто цитували середній показник — дванадцять партнерських убивств жінок на рік, який пов’язують із дослідженням періоду від тисяча дев’ятсот дев’яносто другого до дві тисячі шістнадцятого. Водночас медіа TjekDet звертало увагу на зниження: у проміжку від дві тисячі сімнадцятого до дві тисячі двадцять першого року середнє значення становило вісім таких убивств на рік.