Уряд Данії разом із партіями Liberal Alliance, Det Konservative Folkeparti та Radikale Venstre уклав політичну угоду, яка скасовує можливість для муніципалітетів розміщувати дітей, молодь і дорослих у не затверджених (не ліцензованих) закладах тимчасового проживання. Надалі екстрені розміщення мають відбуватися виключно в закладах, що пройшли офіційне погодження та перебувають під наглядом відповідних органів соціального контролю.
У матеріалах угоди зазначено, що раніше не затверджені ботілбуд могли використовуватися як варіант «на випадок термінової потреби». Водночас такі місця не зобов’язані виконувати вимоги соціальних наглядових органів щодо кадрового забезпечення, кваліфікації персоналу та організації роботи. Соціальні інспекції не проводили їхнього затвердження та не здійснювали регулярного нагляду. Обов’язок персонального контролю покладався лише на муніципалітет, який ініціював розміщення.
Поштовхом до зміни правил стали журналістські розслідування, у яких повідомлялося про випадки незаконних розміщень, недостатній контроль та проблеми в конкретних справах, пов’язаних із не затвердженим закладом Amanacare у Хомо (Homå) на півострові Дюрсланд. У публічному просторі також описувалися приклади, коли діти перебували в статусі «екстрено розміщених» місяцями, а в одному з випадків — понад рік. Окремо наводився випадок дванадцятирічного хлопця на ім’я Вільям, який повідомляв про перебування в умовах екстреного розміщення протягом п’яти місяців і переміщення між різними адресами, зокрема тимчасовими помешканнями.
Законодавчий режим екстреного розміщення для дітей передбачає строк до трьох тижнів, який у виняткових ситуаціях може бути подовжений ще на три тижні. Угода спрямована на те, щоб за таких обставин прийом був можливий лише в закладах, які відповідають формальним вимогам і підлягають нагляду.
Окрім заборони на використання не затверджених закладів, домовленість передбачає додаткові заходи, що мають ускладнити діяльність соціальних установ у разі порушень або кримінальних дій. Зокрема, планується розширення правил «карантину» (обмежень на роботу у сфері) так, щоб вони могли застосовуватися не лише до керівників, а й до власників та членів правління. Також розширюється можливість позбавлення певних прав у зв’язку з порушеннями, а для окремих категорій засуджених за визначені правопорушення вводиться заборона на працевлаштування в соціальних закладах.
Додатково передбачено уточнення норм кримінального законодавства: обтяжувальною обставиною має вважатися ситуація, коли правопорушення вчинене у зв’язку з діяльністю соціального закладу або працевлаштуванням у ньому. Учасники угоди заявляють, що мета змін — недопущення повторення випадків, коли вразливі громадяни опиняються в місцях без належної фаховості та без системного нагляду.