У Данії дедалі частіше обговорюють питання споживання цукру дітьми. Мати трьох дітей Рікке Лунд із Гіннерупа вважає, що повна заборона солодощів у школах та дитсадках могла б допомогти батькам дотримуватись рекомендацій щодо здорового харчування. Водночас експертка з харчування та здоров’я Анне Гордманд ставиться до ідеї скептично.
Рікке Лунд пояснює, що навіть якщо вдома діти не отримують солодкого, вони часто їдять його у школі — на днях народження, святкуваннях або як невеликі заохочення. За словами матері, «тижнева норма» солодкого споживається вже до вихідних.
Згідно з даними, діти та підлітки в Данії споживають у середньому близько двадцяти пригорщ солодощів і снеків на тиждень — у чотири рази більше, ніж радить Датське агентство з питань харчових продуктів. Рікке Лунд зазначає, що солодке стало невід’ємною частиною данської культури «hygge» і що звичка «побалувати себе» часто виходить за межі помірності.
Вона наголошує, що контроль над кількістю солодощів має бути спільною відповідальністю — не лише батьків, а й педагогів. На її думку, було б полегшенням знати, що у школі діти не отримують додаткових солодких продуктів.
Однак дієтологиня Анне Гордманд вважає, що для родин, де головні прийоми їжі збалансовані, невелика кількість цукру не становить загрози. Вона підкреслює, що рекомендація у «п’ять пригорщів» на тиждень — лише орієнтир, а не жорстке правило. Найважливішими чинниками здоров’я дітей, за її словами, є сон, рухова активність і соціальні зв’язки.
Експертка також застерігає від суворої «нульової політики» щодо цукру. На її думку, повна заборона може мати зворотний ефект — діти почнуть сприймати солодке як заборонений плід або відчуватимуть провину через його вживання. Замість цього вона пропонує скоротити порції: наприклад, замість цілого шматка торта дати половину разом із фруктом.
Рішення щодо правил споживання цукру у школах у Данії ухвалюються на місцевому рівні. Кожна муніципалітет або шкільна рада може визначати власну політику, узгоджуючи її з потребами громади.
Анне Гордманд додає, що універсального підходу немає: для деяких сімей приготування фруктів замість печива може бути фінансово чи часово складним. Водночас Рікке Лунд переконана, що можна знайти прості альтернативи без цукру, які підходять усім.
Попри розбіжності в поглядах, обидві жінки погоджуються, що головне — підвищити обізнаність суспільства щодо впливу цукру. Рікке Лунд сподівається, що дискусія навколо цієї теми змусить дорослих замислитись, перш ніж запропонувати дітям черговий великий шматок торта.