Поки інші проводять літо на пляжах чи вирушають у південні країни, 16-річна Іда Брунгой Сьоннергор зі своєю родиною щоліта повністю занурюється в життя вікінгів. Упродовж кількох тижнів вони живуть у наметах, готують на вогнищі, беруть участь у ритуалах та підтримують традиції дохристиянських скандинавських богів.
Іда родом із невеликого містечка у Центральній Ютландії. Ще з дитинства вона разом із родиною бере участь у вікінгських таборах, і вже не уявляє своє літо без цього. Особливе місце займають так звані Vikingedage — “Дні вікінгів”, які проходять на пляжі біля музею Moesgaard поблизу Орхуса. Щороку територія перетворюється на повноцінне поселення вікінгів, де кількасот учасників живуть у побутових умовах, наближених до реальності Х століття.
Однією з центральних подій у житті Іди стало її “молодіжне посвячення” — ритуал у рамках асатро, тобто сучасного відродження віри в давньоскандинавських богів. Цим обрядом вона замінила традиційну данську конфірмацію. У їхній родині це не викликало подиву — обоє батьків Іди також сповідують асатро.
У таборі все виглядає максимально автентично: учасники мають історично точний одяг, ремісничі вироби, ручну зброю, а також харчуються їжею, приготованою за старовинними рецептами. Іда розповідає, що найбільше їй подобається простота і щирість такого способу життя — без телефонів, гаджетів і сучасної метушні. Її родина займається виробами зі шкіри, робить мед, сіль із трав та інші речі, пов’язані з вікінгською культурою.
Захід Vikingedage має давню історію — перший раз його провели ще 1977 року, і відкривали його сама королева Маргрете та її сини. До пандемії цей фестиваль був найбільшим у світі, і навіть сьогодні він залишається одним із наймасштабніших. Участь у ньому можуть брати лише ті, хто попередньо подав заявку, адже музей Moesgaard суворо контролює автентичність виробів та одягу.
Захоплення життям вікінгів не обмежується лише данцями. Цього року, наприклад, до табору приєдналися учасники з Угорщини, Італії та Польщі. Як пояснює археолог і організаторка фестивалю Анне Софі Бей Естергор, інтерес до вікінгів в Європі зростає, оскільки скандинавські народи історично мали сильні зв’язки зі Східною Європою — особливо з територіями нинішньої Польщі, Росії та України. Торгові шляхи на схід мали стратегічне значення, а отже, присутність іноземних “вікінгів” на заході — цілком логічна.
Для Іди та її друзів найбільше значення має не реконструкція чи історія як така, а саме відчуття спільності та свободи. У таборі вона проводить час із людьми, які поділяють її інтереси, і каже, що попри те, що бачить їх лише кілька разів на рік, відчуття близькості не зникає.
Ще нещодавно Іда не наважувалася відкрито розповідати про своє хобі, побоюючись насмішок. Але після того як вона виступила на своїй школі з презентацією про життя вікінгів і асатро, реакція однокласників була позитивною, що дало їй впевненість у своїх переконаннях.
Фестиваль триватиме до неділі, і хоч для багатьох він закінчується разом із останнім відвідувачем, для Іди це лише черговий етап її вікінгського літа. Ще кілька тижнів вона разом із родиною планує жити на інших подібних заходах по всій Данії.