11 червня 2025 року у Фолькетингу очікується остаточне голосування щодо закону, який ратифікує угоду між Данією та США про створення трьох американських військових баз на території країни. Документ, що має десятирічний термін дії та не передбачає можливості дострокового розірвання, передбачає розміщення солдатів США, а також військової техніки – наземної, морської та повітряної – у трьох містах Ютландії: Ольборг, Каруп і Скридструп.
Авторка публікації, Бірте Серенсен Арендт, кандидатка до міської ради Орхуса від Комуністичної партії, стверджує, що угода кардинально змінює засади оборонної політики Данії, яка десятиліттями відмовлялася від розміщення іноземних військ у мирний час. Але ще більш тривожним, на її думку, є положення, згідно з яким США зможуть вільно пересувати свої війська територією Данії, використовуючи порти й аеродроми по всій країні, включно з Орхусом.
Якщо американські військові кораблі почнуть заходити до порту Орхуса, це, на думку авторки, зробить місто потенційною ціллю терористичних атак і військових дій. Також виникає ризик розміщення ядерної зброї, адже, попри формальну повагу до заборони на атомну зброю в Данії, Сполучені Штати традиційно не розголошують, чи присутні ядерні боєзаряди на їхніх суднах або базах. Данія, згідно з угодою, не матиме права це перевіряти.
Ще один аспект – присутність американських військовослужбовців, які, згідно з документом, не підпадають під юрисдикцію данського правосуддя. Як нагадує Арендт, під час парламентських слухань 23 травня було визнано, що немає юридичних запобіжників, які б унеможливили агресивну поведінку солдатів США, зокрема у випадку протестів з боку місцевого населення.
Критики угоди наголошують, що її було укладено за часів адміністрації Байдена і підписано міністром закордонних справ Ларсом Лекке Расмуссеном у грудні 2023 року. Однак ситуація змінилася: у США – новий президент, який уже робив заяви, що загрожують цілісності Данського королівства. Проте, як зауважує Арендт, це не змусило більшість данських політиків переглянути свої наміри.
Авторка публікації ставить риторичні питання до парламентарів: як можливо, що настільки важливе рішення, яке безпосередньо впливає на суверенітет країни, приймається без участі громадян? І чому офіційна Данія дозволяє іноземній державі – до того ж тій, що відкрито демонструє ворожу риторику – діяти на своїй території без обмежень?