Попередження стресу серед працівників є не лише важливим для добробуту колективу, а й має значний економічний ефект для підприємств. Саме на це звертає увагу майстер-стрескоуч та ментальний тренер Поуль Гульдборг, який виступить 6 травня на щорічному HR-дні для керівників підприємств в Орхусі.
Більше десяти років тому сам Поуль Гульдборг пережив сильне професійне вигорання. Першими сигналами стали поколювання в кінцівках, пізніше — короткочасна втрата памʼяті, підвищений тиск та постійна втома. Ігнорування цих симптомів призвело до тривалої непрацездатності.
Сьогодні він ділиться своїм досвідом, аби допомогти керівникам краще розуміти природу стресу та вчасно вживати заходів. На його думку, значна частина проблеми полягає у тому, що реакція на стрес часто надто запізніла.
«Коли керівник нарешті звертається по допомогу, то ситуація вже вийшла з-під контролю. І тоді працівник — за крок до лікарняного», — зазначає Гульдборг.
За його словами, тривала відсутність працівника через стрес обходиться підприємству у суму від 200 000 до одного мільйона крон. А загальні витрати для датської економіки, повʼязані зі стресом на робочому місці, сягнули 16,4 мільярда крон на рік, згідно з дослідженням Національного центру з питань охорони праці за 2023 рік.
Попри те, що джерело стресу не завжди пов’язане з роботою, саме керівник має можливість вплинути на ситуацію, вчасно помітивши ознаки вигорання серед підлеглих. Особливо у контексті загальнонаціональної тенденції: у 2023 році 31,5% данців повідомили про високий рівень стресу (згідно зі звітом Датського управління охорони здоров’я за 2024 рік).
Гульдборг наголошує на важливості створення безпечного психологічного середовища в колективі. Це дозволяє працівникам відкрито говорити про емоційний стан та звертатися по допомогу, не побоюючись осуду чи втрати авторитету.
«Стрес усе ще є темою, про яку бояться говорити. Але якщо люди знатимуть, що їх підтримають — вони не мовчатимуть», — вважає коуч.
Серед заходів профілактики він відзначає гнучкість у роботі, коректне планування навантаження, відкриту комунікацію та регулярний аналіз робочого клімату. Однак головне — це особиста ініціатива керівника, адже саме від нього залежить, чи зможе команда долати виклики без втрат.
Гульдборг висловлює надію, що його виступ стане поштовхом для роботодавців не лише визнати важливість психологічного благополуччя персоналу, а й впровадити конкретні профілактичні дії задовго до того, як проблеми досягнуть критичного рівня.