У муніципалітеті Орхус діє політика перенаправлення учнів із доменним місцем проживання на інші школи з мотивів мовної інтеграції. Коли Кофі Ісмаїл починав навчання у початковій школі, йому призначили школу, що розташована приблизно за сім кілометрів від його дому. Хлопець виріс у районі Фріденлунд, де сусідньою школою є Мюлевангссколен, проте місцева влада спрямувала його до Страндсколен у Рісскові, аргументуючи це прагненням забезпечити навчальне середовище з меншою часткою учнів з двома мовами.
Повсякденна організація навчання включала підвезення учня шкільним автобусом вранці та повернення додому після уроків. За словами Кофі, віддаленість навчального закладу й транспортна схема вплинули на його можливість підтримувати місцеві соціальні зв’язки — вечірні ігри, домашні візити та короткі зустрічі з однокласниками стали менш доступними. Водночас сам Кофі визнає позитивні сторони навчання у новому закладі, зазначаючи якість освітнього процесу у Страндсколен.
У муніципалітеті здійснюють мовне скринінгування дітей з двома мовами на старті шкільного навчання, щоб визначати потребу у направленні до іншої школи. Політика перенаправлення діє з дві тисячі шостого року й позиціонується як захід для підвищення рівня володіння данською. Однак питання її доцільності неодноразово піднімалося на рівні міської ради. Частина депутатів пропонувала повну відміну механізму; інші наголошували на ризиках концентрації одноязыковой школи і потребі у ресурсному підході.
Деякі представники місцевої влади звертають увагу на витрати пов’язані з організацією транспорту — вони підраховують значні суми, що йдуть на підвезення учнів по місту, і пропонують розглянути альтернативні інвестиції в місцеві школи: додаткові педагоги, підтримка двомовних класів, посилення допоміжних сервісів. Наукові дослідження, зокрема проекти, опубліковані у 2020 році, фіксували наслідки для дітей, які підпадали під подібні схеми, зокрема підвищений рівень ізоляції та зниження результатів у національних тестах читання в восьмому класі.
Дискусія в раді триває: прихильники збереження політики посилаються на проблеми інтеграції та мовну підготовку, противники — на соціальні витрати і віддалення сімей від шкільного життя. Водночас окремі учасники процесу виступають за те, щоб остаточне рішення щодо вибору школи залишалося в компетенції батьків, аргументуючи це правом родини визначати оптимальні умови для дитини.