Футбольне поле у Фреденсванґу, де грають ще з 1940-х років, може змінитися до невпізнання. Орхуська комуна попередила клуб AGF af 1880 про можливе приписування облаштування 200-метрової шумозахисної стіни навколо штучного поля через скарги сусідів на надмірний шум. Це може обернутися значними обмеженнями у використанні поля.
Формальний лист із попередженням вже отримано. У ньому йдеться про необхідність звести масивну шумову огорожу, аби відповідати нормам. Хоча поле було облаштоване ще у 2005 році, наразі воно викликає занепокоєння через акустичні впливи на довколишні житлові райони.
Голова аматорського відділення AGF Ерік Майнеке Шмідт вважає вимогу непропорційною:
– Це зовсім не справедливо. Ми отримаємо майже фортецю, а не спортивний майданчик.
Це не єдиний випадок, коли спортивна інфраструктура стикається з вимогами щодо шуму. Нещодавно тенісному клубу в Хойб’єрзі заборонили користуватися падель-кортом, а масштабний проєкт спортивного комплексу у Сефтені поставлений на паузу.
Політики з Орхуської комуни визнають складність ситуації. Член міської ради Якоб Сьоґор Клаусен (Demokratisk Dannelse) заявив, що необхідно переосмислити баланс між потребами спорту та інтересами мешканців:
– Ми не можемо звести усі спортивні об’єкти у суцільні шумозахисні конструкції. Місту потрібні майданчики.
Інший представник міської ради, Стеффен Віх (Socialdemokratiet), зазначив:
– Ми повинні мати сміливість розвивати спортивну інфраструктуру, зберігаючи діалог із мешканцями. Але не можна використовувати шум як причину для блокування розвитку спорту в місті.
Тим часом технічний радник комуни Ніколай Банг (Konservative) наголошує на необхідності нових чітких регламентів. За його словами, наразі відсутній ясний стандарт того, що вважається допустимим шумом у міському середовищі. Зі свого боку, міністр довкілля Магнус Гейнікке (Socialdemokratiet) вже пообіцяв підготувати відповідні інструкції.
AGF af 1880 надіслала свої заперечення проти попередження й чекає остаточного рішення. Воно може означати або введення обмежень, або будівництво шумозахисної стіни.
– Ми ризикуємо побачити міські спортивні арени, що нагадують фортифікаційні споруди. Це не на користь ані спорту, ані архітектурі, – резюмує Ерік Майнеке Шмідт.