У серпні 2025 року Нільс Майєр відзначає 25-річний ювілей роботи у музеї «Старе місто» в Орхусі. З 2000 року він очолює відділ будівель і ремесел, де займається не лише збереженням архітектурної спадщини, а й популяризацією старовинних ремесел у сучасному контексті.
Хоча родина Нільса належала до академічних кіл, долю юнака визначив переїзд до сільської місцевості. У 13-річному віці він разом з батьками залишив Егоу й оселився у старій фермі в горах Молс. Саме тоді, під час реставрації старої будівлі, юнак уперше доторкнувся до світу ручної праці. Сусіди були фермерами і ремісниками, і цей вплив поступово змінив його життєві орієнтири.
Після завершення гімназії Нільс кілька років працював, зокрема ткачем, а в 1988 році розпочав навчання на тесляра. Згодом, здобувши фах, вступив до Архітектурної школи, де зосередився на реставрації будівель. Його підхід базується на принципі свідомого споживання:
«Будівлі слід реставрувати або розбирати й використовувати повторно. Ми не маємо ресурсів на те, щоб просто зносити й викидати».
Саме такий світогляд і зробив його ідеальним кандидатом, коли музей «Старе місто» у 2000 році оголосив конкурс на посаду архітектора з ремісничим досвідом. Майєр доклав максимум зусиль до написання заявки — і отримав роботу мрії.
Протягом усіх цих років він не лише керував реставраційними проектами, але й розвивав ідею створення Центру ремесел. За його словами, це має бути простір, де ремесло не лише демонструється відвідувачам, а й активно передається новому поколінню через навчальні програми, майстер-класи та реалізацію проєктів за межами музею.
Майєр наголошує, що справжню радість приносять не речі, а сенс, який ми знаходимо у щоденній праці — вирощуванні власних овочів, догляді за вікнами або збиранні меду.
Сьогодні Нільс із дружиною мешкає у власноруч збудованому будинку з очеретяним дахом у селищі Файструп (між Сабро та Хаммель), де вони ведуть невелике фермерське господарство з грядками, луками, кіньми, вівцями та курми.
Таким чином, хлопець, що міг стати науковцем, обрав шлях ремісника — і довів, що це не менш почесна й змістовна місія у світі, що змінюється.