Перший візит до психолога для Даршики Караунахара, яка виросла в тамільському середовищі в Орхусі, не дав очікуваного ефекту через брак розуміння культурного контексту її проблем. Вихована в традиціях, де емоційні теми не обговорюються відкрито, пацієнтка сподівалася знайти фахівця, здатного врахувати подвійний набір цінностей — вимоги рідної культури та прагнення інтегруватися в суспільство, в якому вона живе. Натомість консультація з психологом етнічної данки виявилася поверхневою: значну частину сеансу Даршика витратила на пояснення культурних нюансів, замість отримання практичних інструментів для роботи з конфліктом цінностей.
Пошуки іншого спеціаліста підсвітлили системну проблему: у базах даних регіону і на державних порталах помітно мало психологів з етнічних меншин, які мають «ydernummer» — офіційний номер, що дозволяє приймати пацієнтів за направленням і отримувати часткове чи повне відшкодування витрат державою. Експерти медичної галузі вказують, що така диспропорція створює ризик, що значна частина населення, що належить до меншин, не отримує адекватної та довготривало ефективної психотерапевтичної підтримки.
Психологи з мігрантським походженням зазначають, що клієнти часто приносять не лише індивідуальні проблеми, а й сімейні очікування, питання честі та соціальні ролі, що вимагає тонкого знання контексту. Рекомендації фахівців, які не враховують ці аспекти, можуть виглядати дистанційовано або недоречно. Для багатьох пацієнтів рішення шукати терапію у представника тієї ж культури стало необхідністю: у випадку Даршики консультації з психологинею ліванського походження дозволили заглибити роботу, обговорити сором і внутрішні конфлікти та розробити практичні кроки щодо поєднання різних культурних очікувань.
Проблема має системний аспект: нестача кваліфікованих кадрів із відповідною культурною компетенцією ставить завдання перед органами охорони здоров’я та професійними асоціаціями щодо стимулювання різноманітності в кадрах, підтримки психологів з меншин і полегшення доступу до консультацій для вразливих груп. Водночас пацієнтам рекомендують звертатися до ресурсів, де зазначено мовні й культурні компетенції фахівців, та при можливості вимагати від клінік інформації про наявність спеціалістів із відповідним досвідом.