Жителька Рандерса Міа Меллер повідомила, що після смерті її десятирічного сина Вільяма родина зіткнулася з витратами, які, на її думку, не мали б покладатися на людей у стані горя. За словами жінки, хлопчик помер уночі під час сімейного візиту до родичів у Гундестед на Зеландії. Причина смерті наразі не встановлена.
Родина приїхала пізно ввечері, після вечері Міа вклала дітей спати. Наступного ранку свекор сказав, що Вільям ще спить. Мати занепокоїлася, оскільки син зазвичай прокидався самостійно близько шостої ранку та був «ранковою» дитиною. Вона зайшла до кімнати, де Вільям спав на надувному матраці, намагалася його розбудити, однак, за її словами, хлопчик був холодним. Після цього родичі почали надавати першу допомогу та робити серцево-легеневу реанімацію, згодом прибула швидка. Попри спроби реанімації, приблизно за годину Вільяма офіційно констатували померлим.
Після смерті хлопчика доставили до лікарні Північної Зеландії. Міа розповіла, що провела там увесь день поруч із сином і, зокрема, співала йому. Увечері родині повідомили про необхідність розтину, щоб з’ясувати причину смерті, і вони погодилися, оскільки не мали відповідей щодо того, що сталося. Медики пояснили, що для обстеження тіло буде направлено до Рігсгоспіталю в Копенгагені. Мати висловлювала незгоду з таким рішенням і просила, щоб Вільяма транспортували до Орхуса, аби родина могла бути ближче, однак отримала відмову. У результаті розтин проводили в Копенгагені.
Приблизно через тиждень родина, за словами Мії Меллер, була змушена самостійно організувати перевезення тіла з Рігсгоспіталю до Східної Ютландії через похоронну службу. Вартість транспортування, як зазначається, становила близько восьми тисяч данських крон. Жінка підкреслила, що для сім’ї було принципово якнайшвидше повернути сина додому, однак вибору фактично не було.
Пізніше Міа дізналася, що в окремих випадках витрати на транспортування можуть компенсуватися після подання заяви на відшкодування до Прегоспітальної служби регіону Центральна Ютландія. Вона подала відповідне звернення, але отримала відмову. Мати наголосила, що питання для неї полягає не лише у сумі, хоча вона значна, а передусім у принципі: чому родина в період шоку та жалоби повинна самостійно оплачувати повернення померлої дитини додому, особливо коли вона намагалася добитися альтернативного маршруту транспортування до Орхуса.
У письмовій відповіді регіону зазначено, що правила щодо «домашнього транспортування померлих» є складними, а можливість відшкодування чітко обмежена чинною нормативною базою. Прегоспітальна служба вказала, що діє в межах встановлених правил і не має юридичних підстав компенсувати витрати в описаній ситуації. Також у відповіді повідомлено, що сім’ї надіслали інструкцію щодо оскарження, і за потреби вона може звернутися до відповідного органу зі скаргою для додаткового розгляду.
Міа Меллер заявила, що вважає несправедливим підхід, за якого в системі охорони здоров’я багато послуг є безоплатними, але після констатації смерті, на її думку, «усі фінансові механізми припиняють працювати», і родина стикається з непередбачуваними витратами. Вона також підкреслила, що якби дитина потребувала невідкладної допомоги за життя, питання оплати транспорту не виникало б, однак після смерті родина отримала рахунок через те, що трагедія сталася поза їхнім регіоном проживання.
Повідомляється, що Вільяма Еліаса Ланггоффа Меллера поховали в каплиці Кріструп. Також після смерті хлопчика в його футбольному клубі провели вшанування пам’яті.