Маріє Ебдруп Гьоель з Ріскова роками отримувала найвищі оцінки. Але тепер вона ставить під сумнів, чи виправдані жертви, яких це коштує. Вона виступає проти культури досконалості в освіті, яка, за її словами, підриває добробут багатьох студентів.
«Я не проти самих 12 балів. Я проти того, що вартість людини вимірюється лише оцінками», — каже Маріє, яка вивчає мультимедійний дизайн. Щоб звернути увагу на цю проблему, вона опублікувала колонку у виданні Jyllands-Posten.
Протягом усього періоду навчання Маріє постійно відчувала тиск. Ще з дитинства вона прагнула бути першою у диктантах, а сьогодні не може спокійно відпочити навіть під час екзаменаційного періоду. Упродовж останніх двох місяців вона не дозволяла собі повноцінного відпочинку, навіть коли намагалася робити паузи у навчанні — відчуття провини не залишало її.
Психологічний тиск, за словами дослідника Андреаса Раш-Крістенсена з VIA University College, добре знайомий багатьом молодим людям. Дослідження вказують, що саме дівчата частіше страждають від очікувань успішності. І хоча батьки не завжди прямо вимагають найвищих оцінок, сучасне медійне середовище створює у молоді хибне уявлення про те, що потрібно бути найкращим у всьому.
Раш-Крістенсен вважає, що необхідно не скасовувати систему оцінок, а краще пояснювати, що саме вони означають — і чого не показують. «Добра оцінка — це не лише 12. Для когось великим досягненням може бути і 4, якщо людина подолала труднощі або працювала над предметом, який їй дався складно», — пояснює Маріє.
Вона наголошує: найважливіше — не втратити себе в гонитві за балами. «Я не стверджую, що моя боротьба більша, ніж у тих, хто отримує 4 чи 7. Усі ми намагаємося — просто по-різному», — резюмує студентка.