Боротьба за мигдаль у різдвяній рисаламанді залишається однією з найпоширеніших традицій за данським святковим столом. Зазвичай перемога пояснюється везінням, однак дослідник пропонує підхід, який допомагає системно підвищити ймовірність успіху. Професор фізики та дослідник гібридного інтелекту Якоб Шерсон звертає увагу на те, як господарі зазвичай перемішують десерт перед подачею.
За його словами, з погляду психології господар, який розмішує рисаламанду, зацікавлений у тому, щоб мигдаль не було легко виявити. Тому перемішування часто триває доти, доки на поверхні не зникнуть будь-які натяки на великий шматок мигдалю. Із цього випливає практичний висновок: статистично мигдаль рідше опиняється у верхньому шарі, а отже вибір місця та способу накладання порції може впливати на результат.
Фахівець називає три дії, які можуть підвищити шанси:
- брати якомога менше з верхнього шару десерту;
- не бути першою людиною, яка накладає собі порцію;
- не «шкрябати» поверхню, а набирати глибше з миски.
Окремо він радить варіант для тих, хто не хоче демонстративно «копати» у спільній мисці та провокувати невдоволення інших гостей. У такому разі можна запропонувати миску іншій людині першою, а потім використати зроблене нею заглиблення: набирати максимально з утвореного «отвору», заходячи всередину і знімаючи якнайменше з поверхні.
При цьому підкреслюється, що йдеться лише про покращення статистичної ймовірності, а не про гарантію перемоги. Якщо ж мигдаль цього разу не дістанеться, можна підтримати розмову фактом з історії десерту: попри франкомовне звучання назви, рисаламанда вважається данською класикою. Її почали подавати на Різдво на початку ХХ століття, коли вона поширилася в домівках заможніших родин.