Нове дослідження, проведене під керівництвом професора Нільса Скіппера з Орхуського університету за підтримки Данського вільного наукового фонду, показало, що дитячий діабет першого типу має значний вплив на подальше життя і може посилювати соціальну нерівність у суспільстві.
Діабет-1 є аутоімунним захворюванням, яке виникає незалежно від соціального середовища чи способу життя. Хвороба зазвичай діагностується у дитинстві, і самі діти не мають на це жодного впливу. Однак наслідки діабету виявляються дуже різними залежно від рівня освіти та фінансових можливостей батьків.
Результати дослідження засвідчують, що діти з діабетом-1, матері яких мали високі доходи та належали до найбільш забезпеченої частини населення, у дорослому віці майже не відставали у рівні заробітку від своїх здорових ровесників. Натомість діти з такою ж хворобою, чиї матері мали низькі доходи та коротку освіту, у тридцятирічному віці заробляли в середньому на 25% менше, ніж здорові діти з подібних сімей.
Попри те, що всі діти з діабетом-1 у Данії отримують однакові умови лікування та доступ до необхідних засобів контролю, дослідження виявило суттєві відмінності у використанні цих ресурсів. Діти з менш забезпечених сімей рідше вимірюють рівень цукру в крові та мають гірший контроль захворювання.
Дослідження також показало вплив діабету-1 на родини загалом. У таких сім’ях брати та сестри частіше мають нижчі результати у школі та рідше обирають гімназійну освіту. Крім того, у матерів, які виховують дитину з діабетом, середній рівень заробітку зменшується на 4–5%. Водночас у жінок з вищою освітою цей вплив виявився менш помітним.
Таким чином, хронічна хвороба дитини стає додатковим навантаженням для сім’ї, знижує загальний рівень добробуту та поглиблює соціальну нерівність.