Група дослідників з Інституту біомедицини Орхуського університету провела генетичний аналіз фрагментів ДНК, відібраних із плям крові на дивані, де, за архівними відомостями, перебував Адольф Гітлер під час його самогубства у 1945 році. Ініціатором дослідження став британський документальний проєкт Channel 4, що залучив міжнародну команду вчених для верифікації матеріалів і встановлення генетичних маркерів. Керівником датської частини дослідження була професор Дітте Демонтіс.
Використано полідженний ризиковий скор — метод, який підсумовує внесок численних генетичних варіантів у ймовірність розвитку певних психічних розладів. За результатами аналізу, екстрапольований профіль потрапив у верхні відсотки за показниками, пов’язаними з підвищеним ризиком аутизму, шизофренії та біполярного розладу. Однак автори наголошують, що полідженний скор є статистичною оцінкою ризику й не є клінічним діагнозом; наявність високого скору не означає гарантованого розвитку захворювання.
У пресрелізі Орхуського університету також зазначено, що дослідження не підтверджує припущень про ймовірне єврейське походження Гітлера. Науковці відводять роботі наукову та історичну цінність: результати дозволяють перевіряти історичні версії на підставі генетичних даних та вносити уточнення в реконструкцію подій. Водночас дослідники вказують на обмеження методології — фрагментарність джерела, ризики контамінації зразків та складність інтерпретації полідженних показників, що потребує обережності при інтерпретації висновків.
Датський внесок у дослідження буде представлено в межах міжнародного документального проєкту. Наукова спільнота закликає до виваженого тлумачення отриманих даних і наголошує, що генетичні маркери становлять лише одну із багатьох детермінант поведінки й психічного стану людини.