Для велосипедиста з Східної Ютландії Асбйорна Геллемозе друга половина дві тисячі двадцять п’ятого року склалася інакше, ніж він планував. Після успішного виступу на багатоденці в Австрії в липні, де він показав найкращий у кар’єрі результат у великому етапному турі, здобувши сьоме місце в загальному заліку, спортсмен отримав звістку, що різко змінила його стан і подальший перебіг сезону.
Його близький друг і молодий велогонщик Самуеле Привітера зазнав падіння на першому етапі Giro Ciclistico della Valle d’Aosta. Врятувати життя спортсмена не вдалося. За словами Геллемозе, подія стала шоком, а наслідки проявлялися поступово. Він продовжив виступи та тренування, однак уже згодом помітив, що тривалий період пригніченості та смутку відбився на спортивній формі й здатності стабільно показувати свій рівень.
Геллемозе розповідає, що знайомство з Привітера відбулося в Лігурії на північному заході Італії, куди він часто приїздив узимку з Комо через м’якший клімат. Через спільних знайомих вони почали тренуватися разом і регулярно їздили довгі маршрути. Спортсмен описує їхній зв’язок як стосунки на кшталт «старший брат — молодший брат»: різниця у віці була відчутною, але спільна робота на тренуваннях швидко зблизила, а молодший товариш прислухався до порад і досвіду.
Самуеле Привітера приєднався до розвитку команди Jayco AlUla у дві тисячі двадцять четвертому році та мав помітні результати на молодіжному рівні. Геллемозе перед сезоном дві тисячі двадцять п’ятого року опинився в основному складі й перетинався з ним на тренувальних зборах. За його словами, існувала перспектива колись стартувати разом у професійному гонці, але цьому не судилося статися.
Після трагедії спортсмену було складно знаходити сенс у щоденному тренувальному режимі та змагальній рутині. Він говорить, що кожна смерть у велоспорті через падіння сприймається особливо гостро, а втрата близької людини посилює відчуття крихкості й непередбачуваності. Це змусило його переосмислювати пріоритети, ставити собі запитання про цінність ризику, про те, що залишається «після», і як жити далі, коли подія сталася раптово й без можливості підготуватися.
Завершивши сезон, Геллемозе отримав більше часу на рефлексію. Він підтверджує, що має чинний контракт із Jayco AlUla до кінця дві тисячі двадцять шостого року та планує рухатися за схожою моделлю підготовки, як і раніше, з акцентом на багатоденні етапні перегони. Водночас він уникає надто конкретних публічних цілей, пояснюючи це тим, що важливо фокусуватися на процесі та поступовому прогресі.
Окремою особистою метою для нього залишається бажання здобути перемогу й присвятити її Привітера, аби пам’ять про друга не розчинилася серед інших трагічних історій у спорті. На початку січня в Лігурії заплановано пам’ятний заїзд Ride for Privi, організований Геллемозе на честь товариша. Також він підкреслює, що хоче «віддячити» команді за підтримку в складний період і довести, що довіра до нього була виправданою.