У лісі в Гойб’єргу, на півдні Орхуса, розташований скандинавський дитячий садок Skovtrolden, де вихованці вивчають кругообіг життя через спостереження за процесом розкладання тварин. Ініціаторкою проєкту стала педагогиня Леа Горд Тофтгольм, яка встановила в лісі спеціальний вольєр — так зване «буро розкладання».
Вольєр являє собою металеву клітку, частково закопану в землю, куди поміщають тіла мертвих тварин, зокрема барсука, голову свині, рештки лисиці та дрозда. Деякі тварини приносяться з лісу, інші — передаються від мисливців або родичів дітей, наприклад, від бабусі, яка веде сільське господарство. За словами педагогині, жодна тварина не була вбита спеціально для цього проєкту.
Перед тим як дрозда поклали до вольєра, діти оглядали його, торкались, вивчали будову крил, колір оперення. Усім дітям дозволяється спостерігати та торкатись до тіл у зручному для них темпі, а також щоразу наголошується на важливості миття рук після контакту.
Проєкт покликаний допомогти дітям з раннього віку усвідомити поняття життя і смерті, природного розпаду та біологічного кругообігу. За словами Тофтгольм, це не лише формує базові знання, а й сприяє розвитку поваги до почуттів і меж інших людей.
Діти регулярно приходять до вольєра, спостерігають за тим, як шкіра та м’язи поступово зникають, залишаючи лише скелет. Вихованці вчаться відрізняти стадії розкладання, бачать, як з’являються мухи та личинки, як мікроорганізми беруть участь у природному процесі очищення.
Також організовуються практичні заняття — наприклад, у садок було передано голову свині разом із легенями та мозком. Діти мали змогу подути в легені, оглянути мову, мозок, а також спостерігати за появою мікроорганізмів у місцях поранення.
Хоч деякі діти утримуються від участі через відразу, інші активно взаємодіють із матеріалом. Усі дії відбуваються добровільно та з дотриманням санітарних правил. Як зазначає педагогиня, діти не проектують людські образи на рештки тварин — для них це природна частина життя в лісі.