47-річна Анн Катрін Фауршоу з Горсенса живе з кількома хронічними захворюваннями і після політичної промови відчула, що її групу принизили. Вона отримує фортідспенсію з 2023 року через низку аутоімунних хвороб, хронічну втому, біль у суглобах та остеопороз. Колись вона була директоркою великої компанії, тепер її день складається з прийому ліків, відпочинку та коротких активностей.
Після виступу голови Консервативної народної партії Мони Юуль на партійному з’їзді, де та заявила, що «занадто багато людей перебувають на фортідспенсії, зокрема молоді, іммігранти й колишні злочинці», Фауршоу написала статтю у Jyllands-Posten. Вона вважає, що такі слова узагальнюють і стигматизують усіх пенсіонерів.
Юуль у письмовій відповіді наголосила, що не має наміру забирати виплати у тих, хто справді потребує допомоги, але нагадала: у країні понад 265 000 фортідспенсіонерів, що коштує державі 62 млрд крон на рік, і необхідно активізувати тих, хто може працювати.
Фауршоу заперечує, що фортідспенсія — це «відпустка»:
«Люди думають, що ми просто дивимося Netflix і ходимо до саду. Але хвороба — це повноцінна робота».
Лектор і доктор філософії Фінн Амбю з VIA University College пояснює, що стигма пов’язана з високою цінністю праці в суспільстві:
«Ми перейшли від системи добробуту до системи workfare, де кожен має заслужити допомогу».
Він нагадує, що отримати фортідспенсію складно: «Її не можна “витягнути з автомата”. Потрібно більше інформувати людей, що це за процес».
Фауршоу погоджується: критикуючи фортідспенсіонерів, політики фактично ставлять під сумнів роботу лікарів, консультантів і рад, які ухвалюють рішення. Вона сподівається змінити ставлення суспільства до тих, хто змушений жити з невидимими хворобами, і довести, що більшість таких людей не ліниві, а борються щодня за можливість жити гідно.