У віці 80 років на острові Гельгенес помер видатний хоровий диригент та музикознавець Ерлінг Кулльберг. Його життя було присвячене музиці, яка стала не лише професією, а й джерелом глибокого зв’язку з родиною, друзями й суспільством.
Народжений 3 травня 1945 року в Орхусі — всього за день до визволення Данії — Ерлінг Кулльберг проніс через усе своє життя вогонь творчості та любов до нової музики. 28 червня 2025 року, після тривалої хвороби, він відійшов у вічність у колі родини на своєму улюбленому Гельгенесі. Його останній шлях розпочнеться з прощальної церемонії у церкві Гельгенеса 1 серпня.
Ерлінг залишив по собі глибоку творчу спадщину. Його донька Май Кулльберг Йолльгор, керівниця ансамблю Ensemble Storstrøm, згадує батька як вільного й неформального митця, який об’єднував людей через спів і силу музики. У його творах — як у класичних ораторіях, так і в канонах і рок-ораторіях — жила емоційна глибина і доступність для всіх.
Його дослідницька діяльність охоплювала сучасну данську композицію. Зокрема, він автор книги «Nye Toner i Danmark», присвяченої музиці 1960-х років. У 1969 році Кулльберг заснував камерний хор Da Camera, один із провідних у країні, а з 1971 по 1990 рік очолював Камерний хор при Вищій музичній академії Ютландії. Він також співпрацював з Радіохором, хором Данської опери та ансамблем Ars Nova, а також активно навчав та проводив семінари в Данії та Північній Європі.
Як композитор, Ерлінг створив вражаючий репертуар для хорового виконання. Серед його найвідоміших творів — “I det Fri” на вірші Кая Мунка, рок-ораторія “Eversmiling Liberty”, створена у співпраці з Єнсом Йохансеном, а також “Into Fire” і “I Vadehavet”.
В останні роки свого життя Ерлінг мешкав в Есбю, де брав активну участь у родинному проєкті — фестивалі Klassiske Koncerter i Djurs og Mols, започаткованому його дітьми: скрипалькою Май Кулльберг, віолончелістом Якобом Кулльбергом та зятем Александром Йолльгором.
Прощаючись із ним, родина наголошує: «Коли закінчуються слова — звучить музика. Коли закінчується життя — музика, що нас єднала, живе далі».