Емма Йосефсен, яку в Данії багато хто пам’ятає за участю у телевізійному проєкті «Årgang 0», нині живе в Орхусі та будує кар’єру в іншій сфері. Після виходу з програми у дві тисячі п’ятнадцятому році вона надалі майже не з’являлася в медіа і відмовилася від участі у «Årgang 0 Forever», що зараз показують на TV 2. Водночас вона погодилася на інтерв’ю, щоб пояснити, як почувається та чим займається сьогодні. Розмова відбулася двадцять четвертого листопада в її квартирі в Орхусі, де різдвяні атрибути з’явилися заздалегідь, бо значну частину часу вона проводить удома.
За її словами, після завершення шкільного періоду вона розглядала навчання, пов’язане з економікою, зокрема через сімейний досвід: її батько працював у місцевій торгівлі, і в родині цінували фінансову дисципліну. Однак подальші події змінили початковий план. У дві тисячі двадцятому році через пандемію не відбулося заплановане перебування в Австралії, де вона хотіла працювати au pair. Натомість Емма працевлаштувалася помічницею для дитини з церебральним паралічем у сім’ї неподалік від рідного міста Тарм. Вона згадує, що вагалася, чи впорається з такою відповідальністю, але роботу отримала одразу, а сам досвід став визначальним для подальшого вибору професії.
Працюючи з дитиною, вона виконувала функції повсякденної підтримки та поступово відчула себе частиною родинного кола. Саме тоді, за її оцінкою, стало зрозуміло, що їй важливо працювати з людьми та мати фахові знання, які дозволяють допомагати системніше. Після кількох років перерви перед вступом вона поєднувала зайнятість у сфері догляду та роботу помічницею в закладі освіти, підтримуючи стабільний режим і фінансовий резерв. Вона також наголошує, що ці «сабат-роки» допомогли сформувати усвідомлене рішення щодо навчання, попри поширений тиск «швидше пройти систему освіти».
У дві тисячі двадцять третьому році Емма Йосефсен розпочала навчання на психології в Орхуському університеті. Вона зазначає, що мотивація пов’язана не лише з роботою під час пандемії, а й із сімейною історією. Її молодший брат у шкільні роки отримав діагноз, пов’язаний зі спектром аутизму, і родина тривалий час шукала допомогу. Цей досвід, за словами Емми, вплинув на її інтерес до підтримки дітей та батьків, які стикаються з нейророзвитковими особливостями, зокрема з ADHD та суміжними труднощами.
Паралельно з навчанням вона працює в центрі, де консультує батьків онлайн щодо питань, пов’язаних із ADHD та подібними викликами. Окрім цього, вона бере участь у студентському представництві: після обрання на посаду в студентській секції отримала місце у структурі Dansk Psykologforening. Вона не приховує, що інколи сумнівається у власних силах, хоча її академічні результати дозволили вступити на програму з високим прохідним балом. Водночас вона підкреслює важливість реалістичних очікувань від себе та коригування навантаження.
Окремою темою в розмові стала увага до ознак стресу. Емма згадує, що в підлітковому віці мала період перевтоми й стресових симптомів, тому нині намагається вчасно реагувати та не завищувати вимоги до себе. Вона описує, що підтримку дають стабільні стосунки з близькими, навчання та робота, а також побутова рівновага. Зараз Емма живе в Орхусі разом із партнером, однак у майбутньому вони розглядають переїзд до меншого міста, де, на її думку, сильніші повсякденні соціальні зв’язки.
Попри те що її й досі можуть упізнавати, Емма Йосефсен говорить про бажання залишатися поза публічною увагою. Вона пояснює відмову від нового телепроєкту тим, що не хотіла відкривати для зйомок життя близьких і власні будні. Водночас участь у нинішньому інтерв’ю вона мотивує прагненням зняти припущення, що її відмова від телеповернення пов’язана з проблемами чи поганим самопочуттям. За її словами, зараз вона почувається добре та зосереджена на навчанні, роботі й подальшому професійному розвитку.