Попри когнітивні обмеження та емоційне напруження, учні спеціальних класів у Орхусі змушені складати випускні іспити на рівних умовах з усіма іншими школярами. Це викликає критику серед педагогів, зокрема від Симоне Хансен — виховательки у спеціальному класі при школі Vestergårdsskolen у Вібу.
За словами Симоне, більшість її учнів мають серйозні труднощі з розумінням завдань на письмових іспитах. Деякі зовсім не можуть розпочати роботу, почуваються втомленими й схильні звинувачувати себе у власних невдачах. “Їх IQ часто нижчий за 70, вони не розуміють завдань, і додатковий час не допомагає”, — пояснює педагог.
За чинним законодавством Данії, всі учні, зокрема й ті, хто має фізичні або психічні порушення, повинні складати обов’язкові іспити. Є можливість звільнення або складання іспитів на особливих умовах. Однак Симоне вказує, що альтернативу в системі фактично не пропонують: без іспиту дитина не отримує жодного свідоцтва про завершення 9-го класу.
У 2024 році в школах Орхуса 122 учнів були звільнені від іспитів, а 526 складали їх на особливих умовах. Загалом іспити складали 2572 школярі, отже 25% мали винятки.
Симоне пропонує створити третій шлях — адаптовану форму оцінювання. Це може бути альтернативне свідоцтво або оцінювання через практичні завдання, що враховує рівень розвитку учнів спеціальних класів. “Вони можуть не скласти іспит за загальними критеріями, але доводять інші вміння, і це варто визнавати”, — каже вона.
Її ініціативу підтримує Луїзе Бёттхер, доцент з нейропсихології в Aarhus Universitet та член Центральної ради з питань інвалідності. Вона закликає шукати баланс між підтримкою та вимогами до учнів. На її думку, альтернативні форми іспитів дозволили б оцінювати знання, а не просто здатність проходити випробування.
“Завершення школи без офіційного документа закриває багато дверей у майбутньому. Іспит має значення — навіть якщо це важко”, — підкреслює Бёттхер.
Водночас Симоне Хансен визнає, що лише одна дитина в її класі позитивно сприйняла іспити. Для більшості — це стрес, розчарування та відчуття невдачі. “Ці діти не обирали свої обмеження. Тож якщо ми прагнемо дати їм шанс на майбутнє, варто змінити умови, за яких вони закінчують школу”, — резюмує вона.