У рамках фіналу конкурсу Unge Forskere, що відбувся в Aarhus Congress Center, 20-річний учень Еґо Ґімназіуму Тобіас Бендікс Нільсен представив проєкт, присвячений розробці штучного інтелекту для допомоги людям із хворобою Паркінсона — діагнозом, який має його батько.
Суть розробки полягає у створенні системи, що дозволяє передбачити рухи тіла на основі лише наміру до руху, зчитаного з мозкової активності. Для реалізації цієї ідеї Тобіас використовує невеликі комп’ютери, що під’єднані до його руки та пов’язані з роботизованою рукою. Коли він рухає своєю кінцівкою, механічна рука повторює цей рух.
Проте фінальна мета проєкту — не екзоскелет або зовнішній механізм. Тобіас розробляє концепцію, яка дозволяє оминати уражене нервове з’єднання та стимулювати м’язи за допомогою звукових та електричних імпульсів на основі намірів до руху, інтерпретованих за допомогою алгоритмів штучного інтелекту.
За словами автора, попри ураження нервової системи, у людей з хворобою Паркінсона зберігається здатність формувати наміри до руху — саме цю властивість і використовує запропонована система.
Робота Тобіаса привернула значну увагу відвідувачів конкурсу. Для проведення експериментів із електродами йому навіть довелося зістригти волосся — коротка стрижка полегшила доступ до мозкової активності.
Ідея проєкту виникла під час звичайної передріздвяної розмови з батьком подруги. Відтоді його блокнот заповнений нотатками, схемами та концепціями розвитку винаходу. Як зазначає юний дослідник, головна мета — не перемога у конкурсі, а реальна допомога батькові, який, як сподівається Тобіас, проживе ще принаймні 30–40 років.
Конкурс Unge Forskere є найбільшим в Данії серед молодих науковців. Він поділяється на дві категорії: для школярів та для студентів середніх навчальних закладів. Цьогоріч на участь було подано понад 2000 проєктів, з яких до фіналу пройшло 100. У кожній категорії визначається по три переможці, які отримують грошові премії до 15 000 крон. Серед них обирається абсолютний переможець, який додатково отримує премію в 10 000 крон.
Участь у конкурсі стала важливим етапом для Тобіаса у просуванні його ідеї. Він сподівається, що в майбутньому зможе реалізувати її у практичній сфері та допомогти людям, які зіткнулися з подібним діагнозом.