Аалекваса «Анна», останнє в Данії історичне судно свого типу, потребує нового покоління керманичів. Після багатьох років служби нинішній шкіпер Вагн Мерч Сьоренсен оголосив про свій намір піти на пенсію, що створює ризик втрати не лише унікального судна, а й культурної спадщини країни.
Корабель 1904 року побудови перебуває у власності добровольчої організації Foreningen Aalekvasen Anna та базується у гавні старовинних дерев’яних суден в Орхусі. Щотижня члени об’єднання виходять у затоку Орхус, аби утримувати «Анну» в робочому стані.
Однак ситуація стає критичною. Якщо «Анна» простоюватиме у гавані без регулярних виходів у море, її технічний стан швидко погіршиться. Як зазначає Вагн Мерч Сьоренсен, судно може повністю вийти з ладу вже за два роки простою.
Зараз пошук нового шкіпера ведеться серед членів самої організації. Проте головною проблемою є залучення молоді. Молоде покоління не завжди готове брати на себе довгострокові зобов’язання, зокрема залишатися в Орхусі. Однією з небагатьох, хто все ж серйозно розглядає цю перспективу, є Стіне Амді — молода учасниця організації, яка вже п’ять років бере участь у підтримці судна та навчається на шкіпера.
Вона зазначає, що багато її однолітків покидали проєкт через зміну життєвих планів — переїзди, подорожі чи навчання. Та все ж Стіне готова взяти на себе відповідальність у майбутньому й вірить у власні сили. Підтримка досвідчених колег і любов до корабля мотивують її продовжувати.
«Анна» — єдиний уцілілий зразок ålekvase, який має характерний клиноподібний ніс — klipperstævn. Судно було побудоване в Колдінгу на замовлення експортера вугра П. Крістенсена та назване на честь його дружини. Впродовж десятиліть «Анна» скуповувала вугра вздовж східного узбережжя Ютландії. Після реставрації у 1997–1998 роках на верфі в Гобро, судно отримало статус пам’ятки класу А.
Сьогодні понад 70 членів організації щотижня присвячують час догляду за кораблем. Вони прагнуть зберегти його автентичність, аби історія «Анни» не перервалась. Проте без нового шкіпера регулярні виходи в море під загрозою.
Незважаючи на труднощі, є надія, що судно переживе ще багато сезонів. Завдяки залученню молоді, а також передачі знань і традицій, ця частина данської морської історії має шанс на продовження.